Світлиця рідного слова

        25 Декабрь 2010 Автор: .

Українська мова… Мова мужнього, терплячого народу, його історична пам’ять, що ввібрала в себе мудрість предків, всі барви  їхнього буття, надзвичайну силу і незламний дух у прагненні  волі, святу любов до землі, яка ростила цей народ, годувала, поїла цілющою водою.

Історія мови своїм корінням сягає далеких докняжих часів і нероздільна з історією самого народу-великомученика, на долю якого випало чимало лиха. «Читати українську історію треба з бромом, — писав у 1918 році прем’єр Української Народної Республіки Володимир Винниченко, — це одна з нещасних, безруких, безпорадних історій, до того боляче, досадно, гірко, сумно перечитувати, як нещасна, зацькована, зашарпана нація, тільки те й робила за весь час свого існування, що огризалась на всі боки: від поляків, руських, татар, шведів. Уся історія – безупинний, безперервний ряд повстань, війн, пожарищ, голоду, військових переворотів, інтриг, сварок».

Миролюбний від природи український народ, який ніколи не зазіхав на чужі землі, тягнув споконвічне ярмо ласих на чуже добро сусідів. Тягар неволі хилив народну голову, змушував стати на коліна, підкоритися, змиритися з чужими порядками, звичаями, прийняти чужу віру і мову, забути, чия кров тече по жилах. Скільки сліз і крові пролив український народ, болю і мук витерпів! Та ні татаро-монгольська навала, ні Польща і Литва не змогли зупинити поступ України–Русі. Охоплений вогнем пожеж, народ гартував у ньому свою незбагненну силу і дух. Наділений здатністю відроджуватися, знову і знову поставав на згарищах, зберігши найдорогоцінніший скарб – рідну мову, бо як сказав І.Нудьга: ”Мова і пісня – дві найважливіші фортеці, які народ повинен оберігати пильніше і відчайдушніше, ніж свої кордони. Бо, втративши кордон, державність, народ завжди має можливість їх відновити, а мови не відновить ніколи. Вона втратиться навіки–віків. Цінність її немає з чим порівняти. ЇЇ не можна замінити чужою мовою, бо це означало б, що народу потрібно прищепити чуже серце, вселити чужу душу.”

Українська мова пройшла всі випробовування, лихоліття, сваволю і вистояла, хоч і відкинута у своєму розвитку на сотні років назад.

Здавалося б, тепер у незалежній Україні, де існує правова основа для проведення мовної державної політики, рідна мова в усій  красі її і чистоті повинна посісти належне місце. Та, на жаль, до цього часу  стоїть проблема другорядного статусу української мови.

З метою збереження мови, прищеплення любові до рідного краю та рідного слова, виховання гордості за історичне минуле українського народу з ініціативи Міжнародної громадської організації «Конгрес захисту української мови» в навчальних закладах України почали створюватися світлиці українського слова.

У тлумачному словнику української мови говориться, що „світлиця – це чиста, світла, парадна кімната в будинку”.

Світлиця українського слова – це теж невеличка затишна світла кімната, в основі створення якої лежить не менш світла і важлива мета, окрилена любов’ю до рідного народу та рідної мови. Усіма барвами переливається у цій кімнаті слово, і від того вона стає ще світлішою, бо як відомо, є у слові і чистота, і світло, і святість. Свята Євангелія говорить: „Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово”.

Під пильним поглядом Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці промовляються тут слова молитви до мови:

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, з любистку, з м’яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала на небесному  Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія.

Світлиця – це не музейна кімната, а робочий кабінет, багатофункціональна аудиторія, та перш за все – джерело інформаційного матеріалу. Інформація подається не хаотично, а за певними напрями, таким чином, що охоплює і відкриває відомості про найважливіші етапи у розвитку української мови та становлення її як державної.

У 2007 році за сприяння Бориспільської районної Ради та благодійного фонду «Борисове поле» було видано посібник «Світлиця українського слова» у якому висвітлений досвід вчителів Щасливського НВК стосовно функціонування в школі світлиці українського слова як засобу формування національно свідомої мовної особистості.

Вміщений інформаційний матеріал про становлення української мови як державної, поданий певними розділами і може бути використаний на уроках історії, української мови та літератури.(Більш детально ознайомитись з матеріалами посібника ви зможете натиснувши на посилання «Світлиця українського слова»)

Календар подій

Февраль 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Янв    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728  

Відео

Світлиця рідного слова, част.1

Світлиця рідного слова, част.2

Архів

Мітки